Кожною дією, яку ми пропонуємо дітям, кожним досвідом, в який ми їх запрошуємо – ми можемо робити їх більше глибокими, усвідомленими, сприяти їх зростанню та близькості один з одним. А можемо зробити формальністю і знецінити.
Для того, щоб «Хвилина мовчання» – набула для дітей сенсу, щоб вона стала усвідомленим проживанням, а не «відпрацюванням», щоб не посилювати тривогу, а зробити досвідом, коли дитина відчуває свій внесок в загальну силу:
- - Спочатку запропонувати дітям подумати, як ми можемо виражати свою вдячність і шану тим, хто за нас бореться, важливо, щоб вони самі пропонували (слова, листівки, молитви, подяка, покласти руку на серце, садити дерева, поводитися гідно, говорити українською, знати історію ...) .
- - Потім обережно говорити, про те, що нам потрібно пам'ятати тих, хто боровся за нас, хто загинув, хто став жертвами війни – це наша можливість вшанувати їх життя - для цього і є хвилини пам'яті. Хвилина мовчання. Хвилина нашої уваги і шани.
- - Важливо запропонувати, чим вони всередині себе можуть наповнити цей важливий час: в цю хвилину ви можете всередині себе сказати "дякую". Можна сказати, я вас не знаю, але в пам’ять про вас наповню своє життя чимось чесним і добрим, можна запалити свічку пам’яті. Можна включити безпечну лед-свічку «сили» і передавати її по колу. Можна обійнятися і уявити купол сили над всіма.
- - Можна запропонувати дітям (кожній групі дітей) – створити свої слова, які, можливо, вони будуть промовляти. Але це мають бути слова «про життя», про силу. Про Перемогу. Це можуть бути слова – Слава Україні – Героям Слава! Якщо дія усвідомлена (навіть малюками) – вона стає важливим досвідом сили.
- - Думаю про те, що якщо ми щось пропонуємо дітям, воно має бути для нас самих органічним, щирим.
- - Багато дітей втратили близьких, вони можуть бути в гострому стані, а торкання цієї теми може спровокувати емоційну реакцію - і нам важливо бути готовими надати їм підтримку. (саме тому, я пропонувала дії для всіх, щоб дитина не залишалась на самоті із своїми почуттями)
- - Ми ж розуміємо, що для дитини молодшого віку, та для віку молодшої школи – хвилина, коли вони мовчать, хвилина без можливості рухатись – це, сам по собі, складний досвід, що буде викликати супротив. І буде змінювати ставлення до сенсу Вшанування.
Є такий тест для дорослих – скільки суб’єктивно для людини триває хвилина (коли людина мовчить і не займається скерованою діяльністю). Чим більше рівень тривоги, тим більше змінюється відчуття часу (хвилина «минає» набагато швидше). Зараз можливість витримати напругу «мовчанням, паузою» - стала для дітей та дорослих ще складнішою (і це, в принципі, потрібно тренувати, бо це напряму стосується і можливості взагалі витримати напругу та невизначеність).
С. Ройз: "Я якось розповідала, що коли лунає сигнал "відбій тривоги", я всередині себе кажу – Спасибі ЗСУ (і моїй Танюші) (це моя домовленість із близькою знайомою, яка зараз в ЗСУ). І я так хочу, щоб наша вдячність оберігала всіх, хто нас захищає, і щоб наша пам’ять поєднувала минуле – теперішнє і майбутнє. і слова Героям всіх часів Слава – були словами нашої сили і Перемоги! "
Немає коментарів:
Дописати коментар