• в стресовий момент – увага на ноги. Подивитися на них, особливо, коли не відчуваються ноги. Стояти стабільно, не дати землі «піти з-під ніг». Міцні і впевнені стопи на землі.
Топати, стрибати, давати дітям бігати скільки можна;
• спиною спертись на стіну чи стілець. Відчути опору;
• знайти погляд іншого поруч. Знайти, на чому сфокусувати погляд;
• стискати, терти долоні;
• обійняти себе, похлопати по плечу. Пояснити дитині про янгола-охоронця, який її обіймає;
• точка між мізинцем і безіменним пальцями – пом‘яти;
• простукати грудну клітину: 1 удар на секунду (нормалізація серцебиття). Не частіше! Дитині можна простукати по колінах або плечі. Проговорювати: «Я впораюся, ми впораємося! Ми молодці»;
• потягуватись! Розтягувати м‘язи. У стресі м‘язи спазмуються. Мінімально – тягніть шию, пальці рук;
• активно розминайте обличчя, кривляйтесь, дуркуйте як можете;
• видихати довше, ніж вдихати. «Задувати свічку», співати;
• не рухаючи головою, поводити очима до крайніх точок – вверх, вниз, право, ліво. Затримати погляд.
• обіймати дітей і всіх-всіх;
• пити воду, хоч по-трошки;
• нагадувати собі і дітям ходити в туалет;
• плакати, якщо плачеться. Так виходить кортизол.
Немає коментарів:
Дописати коментар