Креативні рухливі ігри, щоб вивільнити стрес

 

Метод можна впроваджувати вже з наймолодшими дітьми. Діти вчаться експериментувати з такими «елементами», як-от тіло, простір, час; а ще — творчо взаємодіяти та індивідуально проявлятися. А в нинішній воєнних умовах рухові ігри з креативним рухом дадуть змогу скинути напруження.

Пластилін

Перший варіант — «Крила». Дорослий запитує, хто має найменші крила? Діти відповідають, що комахи. Отже, зі свого тіла-«пластилінової кульки» діти «виліплюють» малесенькі крила — рухають тільки пальчиками на руках.

За сигналом дорослого діти знову стають «кульками пластиліну». Потім — зображають трохи більші крила, наприклад такі, що мають маленькі пташки горобчики — рухають тільки долоньками. Далі зображають ластівок, ворон: тепер крила — це руки від кінчиків пальців до ліктя. Відтак показують крила великих птахів — орлів, лебедів, грифів. А це — руки від кінчиків пальців до плеча.

Дорослий запитує, хто має ще більші крила? Усі разом приходять до висновку, що їх мають дракони, птеродактилі. Дорослий наштовхує на роздуми: а як же зробити крила ще більшими, в нас же не може вирости рука?! Зрештою діти вирішують, що до розмаху крил треба додати міміку та різкість рухів!

У результаті гри діти вчаться зображати різні види птахів і накопичують у своєму арсеналі рухи для імпровізації.

Другий варіант — «Лапи». Дорослий запитує, хто має найменші лапки? Діти відповідають, що комахи. Отже, спочатку зображають комах (павучків, стрибунців) — легенько ходять навшпиньках, легко підстрибують з перекручуванням. Далі показують зайчиків — вже впевненіше стрибають, танцюють. За тим черга зображати хижаків: пантер, тигрів, левів. Діти роблять м’які кроки з пригинанням до підлоги, легкі стрибки, м’які повороти навшпиньках. Потім зображають широкі й потужні стрибки кенгуру — ноги широко розставлені, руки притиснуті до тулуба. І, нарешті, найбільші лапи в динозаврів: діти роблять широкі кроки з поворотами голови.

Третій варіант — «Рослини». Дорослий називає або показує в телефоні зображення рослин: від маленької квіточки до величезного баобаба. Та дає казкове завдання: додати емоції та зобразити, наприклад, «кактуса-малюка», «кактуса-пустуна», «кактуса-лиходія». Або ялинку на новорічному святі — пухнасту, веселу, красиву. Чи ялинку біля хати Баби Яги — скрючену, поламану, обскубану.

Четвертий варіант — «Фантастичні чудовиська». Дорослий пропонує зліпити з «пластилінової кульки» чудовисько. Спочатку — з чотирма лапами, потім — з трьома, двома лапами, однією і, нарешті, зовсім без лап!

За сигналом педагога чудовиська оживають!

 

Кажани

Дорослий вмикає музику в телефоні, діти «перетворюються» на кажанів, що літають.

Кажани долають «перешкоди»:

• виверження вулкану — після яскравого акценту в музиці змінюють напрямок руху;
• легкий/ураганний вітер — летять, або легко гойдаючись у повітрі, або опираючись сильному вітрові, важко махаючи крильми;
• рух із різною швидкістю, не стикаючись одне з одним — звучить музика з темпом від повільного до дуже швидкого;
• перебите крило — змінюється пластика, траєкторія руху;
• втома й сон — музика притишується, уповільнюється; рухи стають відповідними;
• рух із маленькими дітьми — дорослий-кажан задає напрямок, решта без голосової підказки вчиться одночасно змінювати рух.

Після закінчення музики кажани повинні знайти собі місце для сну. Для цього вони «причіплюються» догори ногами: лягають на спину й притуляють ноги до стіни чи будь-якого предмета інтер’єру і «засинають».

Ускладнення гри: дорослий із ліхтариком заходить до печери, де кажани сховалися на ночівлю. По черзі будить кожного кажана світлом ліхтарика. Кажан реагує, як цього вимагає заздалегідь обраний ним образ.

Образи кажанів:

• агресивний/злий — зненацька прокидається, шипить, кусається;
• полохливий — боїться, перелітає в інше місце, ховається від світла/звука;
• добрий, веселий — усміхається, мружиться тощо.

Гра починається знову. Правило: кажанам не можна обирати одне й те ж місце для ночівлі.

Комахи й кішка

Залежно від кількості дітей, кішок може бути від однієї до трьох, усі інші — комахи. Кішка сидить у кущах (поодаль від усіх) до моменту своєї появи під час звучання «музики кішки» — обережної, таємничої, у низькому регістрі. Комахи — павуки, метелики, жуки, стрибунці, бджоли, комари — рухаються відповідно до музики. Усі комахи в одній грі — тільки одного виду: ті, що плазують, літають або бігають. Коли музика несподівано закінчується, комахи мають завмерти, аби не потрапити до кішки. Кішка «ловить» тих, хто ворушиться.

Чарівна коробка

Дорослий розповідає дітям, що кімната, в якій вони є зараз, може перетворитися на чарівну музичну коробку! В ній все рухається тільки тоді, коли грає музика. Якщо музика стихає — все завмирає.

Мешканцями Чарівної коробки можуть бути:

• мініатюрні механічні тигри, клоуни, балеринки, конячки з міні-цирку. Рухи в них тендітні, але механічні;

• гігантські ведмеді, люди, кішки, птахи, бджоли тощо — рухи в них розмашисті, стрибки — високі, кроки — величезні! Але гігантська балерина все одно має бути граціозною, а кішка, хоч і велика, — ступати м’яко;

• шоколадні мешканці — коли музика стихає, вони зупиняються й «тануть» — діти поступово розслаблюють тіло, починаючи з ніг;

• паперові істоти — коли музика стихає, їх звіює вітер;

• дротові істоти — коли музика стихає, вони зупиняються. Педагог змальовує ситуацію: нечемні діти розкрили Чарівну коробку й витрусили з неї дротових істот. Ті попадали хто як — довільне положення рук, ніг, перегнутий тулуб, голова — назад тощо;

• тропічні звірі, комахи та птахи — коли музика звучить, у коробці ніби гріє сонечко, та коли музика стихає — коробку відкривають і до неї «залітає» крижаний холод. Усі моментально «заморожуються».

Чудернацькі колодязі

На килимі лежать три гімнастичні обручі або шалики, скручені колом. Перший — це «колодязь» із розчином хитрощів та підозри, другий — наповнений розчином туги, трагедії; третій — вщент наповнений розчином любові й радості.

Діти перетворюються на улюблених тварин або птахів, а потім по черзі потрапляють до цих колодязів, показуючи зміни, які відбуваються в міміці та пластиці їхніх персонажів.

Особливо цікаво, коли треба втілити казкових тварин та птахів. Наявність характеру в персонажа ускладнює завдання, тому його пропонуємо більш сташим дітям. Так, дуже цікавими є показ дітьми Жар-птиці або Царівни-жаби тощо.

 

Ольга Кузовкова, засновник та педагог музично-театральної студії «Жираф»

Джерело